Фотоконкурс «Маю честь пишатися Вами»

Під такою назвою нещодавно пройшов міський конкурс для членів  Ради школярів та представників шкільних редколегій. Щиро вітаємо ученицю 11 класу нашої гімназії  Земляк Єлизавету за зайняте друге місце у цьому конкурсі  і пропонуємо вашій увазі її конкурсну роботу.

Звання почесне –  «Мати-героїня»-

Відзнака за турботу і тепло.

Сім’ї одвічна , мудра берегиня,

Що сіє скрізь і світло, і добро.

Пишаємося жінкою такою,

Яка плекає, душу віддає,

Що цілий світ наповнює Любов’ю,

Дарує щиро всім життя своє!

Одна з найважливіших нагород нашої держави –  нагрудний знак «Мати-героїня», що дається матерям, які виховали більше п’яти  дітей. Але, захоплюючись такими жінками, я завжди думаю про вчителів, адже маленьких людей, що зростили їхні турботливі руки, – цілі класи!

Вона не має почесного звання «Мати-героїня», але недарма її звати Любов, бо її велике серце віддане людям. Дозвольте пишатися Вами, Любове Олександрівно!

Щасливий той, кому Бог подарував такого Вчителя, Учителя з великої літери. Входить такий Учитель зранку в клас –  і в цю мить життя твоє змінюється, ти бачиш себе іншими очима, намагаєшся стати кращим, розумнішим і добрішим. Любов Олександрівна Рокоча ввійшла у наше життя, щоб допомагати, підтримувати, радіти і сумувати разом з нами, надихати на кращі вчинки, віддавати своє серце. Зараз ми навчаємося в 11 класі, але наша перша вчителька опікується нашими проблемами та хвилюється за нас, як і раніше. «Мамо!»- звертаються до неї випускники, які часто відвідують свого наставника.

У Красному Лимані ні для кого не секрет, що Любов Олександрівна має безліч спортивних винагород різного ґатунку. Це медалі, що здобули її чоловік, Олексій Олексійович , та сини Євген і Олексій. Адже, щоб виховати таких богатирів, потрібно бути завзятою куховаркою, мудрим порадником, палкою вболівальницею. Вона завжди поруч і в житті, і в спортивному залі з краснолиманськими спортсменами, для яких вона теж стала рідною людиною. І коли на честь Олексія Рокочого на чемпіонатах світу з пауерліфтингу лунав гімн України, то він звучав і на честь його Матері.

2014 рік став важким для нашого народу і особливо трагічним для Любові Олександрівни: вона втратила чоловіка. Та попри всі негаразди вона зосталася мужньою, а її серце – відкритим для людей. У свій будинок і в своє серце жінка впустила двох горлівських дівчат, що навчаються зараз у нашому класі. Біля каміну у великому будинку, що є символом домашнього затишку, господиня завжди рада пригостити чаєм своїх гостей. Їх завжди багато в домі вчительки, яка віддає своє серце людям, яку люблять і якою захоплюються.

Ми пишаємося Вами, Любове Олександрівно!