85-ті роковини розстрілів у Бабиному Яру

29 вересня Україна та весь цивілізований світ вшановують пам’ять жертв трагедії Бабиного Яру, який залишається однією з найглибших і найболючіших ран у колективній пам’яті людства, символізуючи страшну катастрофу Голокосту та безжальність тоталітарних режимів. Бабин Яр – це некрополь для більш ніж 100 тисяч цивільних громадян – як дорослих, так і дітей та людей старшого віку, військовополонених.

Розстріли в Бабиному Яру відбувалися майже щоденно понад два роки – від вторгнення нацистів та їхніх союзників до Києва у вересні 1941 року і до завершення гітлерівської окупації міста у листопаді 1943 року – та стали відомі як символ «Голокосту від куль». Впродовж двох років німецької окупації Бабин Яр «забрав» життя близько 100 тисяч людей – євреїв, ромів, українських націоналістів, полонених, пацієнтів психіатричної лікарні, в’язнів концтаборів. За цей час було знищено практично все єврейське населення міста.

Нацистська операція в Бабиному Яру стала однією з наймасштабніших каральних акцій Другої світової війни. Більшість населених пунктів України мають свої «бабині яри» – місця нацистських розстрілів євреїв та інших жертв.

Вшанування пам’яті жертв трагедії Бабиного Яру є не просто даниною минулому. Це сурове нагадування світові про те, до чого призводить ксенофобія, расизм, диктатура та знецінення людського життя. У часи, коли Україна знову вимушена виборювати своє право на існування проти нового тоталітарного режиму, коли назви міст Маріуполь, Лиман, Святогір’я, Ізюм, Буча, Олешки нагадують про жахливі злочини, що скоєні росією, гасло «Ніколи знову» звучить як щоденний маніфест захисту людяності від абсолютного зла.

За матеріалами сайту ДОДА

Бабин Яр: пам’ять на тлі історії. Віртуальна виставка. Мультимедійний проект / Музей історії міста Києва; Український інститут національної пам’яті; Українсько-єврейська зустріч (Канада); Громадський комітет для вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру.  2018.

URL: http://memory.kby.kiev.ua/

В 11 класі (вчитель історії, класний керівник 11 класу Сєрокуров Д.П.) 29 вересня відбулася година спілкування “Бабин Яр: без права на забуття…”. Одинадцятикласники пригадали основні історичні факти про трагедію Бабиного Яру. Бабин Яр є місцем пам’яті та некрополем близько 100 тисяч цивільних громадян і військовополонених, розстріляних нацистами у 1941–1943 роках. Учні переглянули відео по темі, виконали інтерактивну вправу “Як пам’ять про Бабин Яр має впливати на наші вчинки сьогодні?”, вшанували пам’ять жертв трагедії. Ми не можемо змінити минуле. Ми не можемо самотужки зупинити всю війну. Але ми можемо вирішувати, якими людьми залишатися сьогодні. І можемо берегти в собі те людське, заради чого має бути майбутнє.

«Стійке полотно мистецтва та пам’яті»: урок образотворчого мистецтва у 7 класі.

Як війна, біль і пам’ять відбиваються у творчості? Чи здатне мистецтво стати щитом, коли навколо панує темрява? Над цими глибокими питаннями замислилися учні 7 класу під час уроку на тему «Трагедія Бабиного Яру мовою літератури та мистецтва». Цей урок вийшов за межі звичного розуміння шкільного заняття — це був справжній емоційний діалог-реквієм, що поєднав історію, літературу, живопис та психологічну стійкість. Головні акценти нашого заняття:

Пам’ять без терміну давності: Ми згадали трагічні події 29–30 вересня 1941 року в Києві, осмисливши масштаби злочину Голокосту через призму людяності.

Мистецтво як порятунок: Шкільна молодь познайомилася з дивовижною історією восьмирічної Неллі Толл, яка під час окупації Львова переховувалася в замкненій кімнаті. Її яскраві акварельні малюнки довели: навіть у найстрашніших умовах творчість здатна зберегти дитячу душу та подарувати надію.

Світло серед темряви: Поговорили про подвиг киян — родини Чайок та інших Праведників народів світу, які ціною власного життя рятували інших.

Правда кольору і лінії: Здійснили візуальний аналіз монументальної графіки Василя Овчинникова («Бабин Яр. Дорога приречених», 1946 р.) та обговорили, чому тоталітарні режими так боялися цієї правди. Поетичний символ: Через поезію Маріанни Кіяновської та Павла Фрідмана учні відкрили для себе метафору метелика як символу вільної душі та крихкості життя.

У практичній частині уроку учні виконали арттерапевтичну вправу «Мій щит», створивши власні візуальні обереги внутрішньої сили, затишку та захисту. Мистецтво зберігає правду, а пам’ять робить нас сильними.

Пам’ятаймо минуле заради майбутнього й завжди обираймо світло!