Як розповісти дитині про наслідки поранень і зміни в тілі тата чи мами

Коли щось складне відбувається з близькими людьми, це випробування для сім’ї. У дитини зміни в тілі батька або матері можуть викликати одночасно безліч почуттів: сум, сором, гнів…
Але в наших силах допомогти їй та всій родині, незважаючи на травми та випробування, зберігати цілісність та близькість. Допомогти особі змінитись і відчути: навіть якщо змінюється зовнішність, мама та тато залишаються рідними. Головне підтримувати одне одного
Лист з рекомендаціями від «Як ти?» та психологія Світлана Ройз щоб перша зустріч близьких після травми була теплішою та безпечнішою????

 Це буде непроста, але дуже важлива розмова.

Щоб підготувати дитину до неї і зустрічі з рідною людиною після поранення, може знадобитися час та додаткові емоційні ресурси. Це допоможе підтримати дитину і зробити зустріч з близьким більш м’якою і зрозумілою.

ПІДГОТОВКА

Спершу вибери для розмови спокійне місце, відклади телефон, сядь поруч. Пояснюй чесно, але доступно для віку: Наприклад, «Тато/ мама потрапив у складну ситуацію й отримав поранення. Лікарі допомагають, йому вже краще, але тіло частково змінилося».

Додай: «У тата тепер є шрами» або «Мамі доведеться вчитися знову ходити, і ми будемо поруч, щоб їй допомогти».

Якщо це можливо, нехай рідна людина перед зустрічю запише аудіо чи відео для дитини. Звернеться на ім’я, розпочне звичними для родини словами.

ЗУСТРІЧ

Можеш сказати: «Спочатку ти можеш здивуватися чи не впізнати маму/тата. Це нормально».

Але якщо при зустрічі дитина злякається, нагадай їй, що ти поруч. Не змушуй одразу дивитись, торкатись чи обіймати – дай дитині час, щоб звикнути.

А людина із наслідками поранення може сказати дитині щось, що зніме напругу.

Наприклад, «Якщо хочеш, можеш роздивитись… Питай, що тебе цікавить».

ПОВЕРНУТИ відчуття БЕЗПЕКИ

Після зусрічі дитині необхідно пояснити ще раз, що сталося, нормалізувати її емоції, розповісти, що чекає далі. Це допоможе створити відчуття стабільності та безпеки. Дитина також може пишатись або соромитись рідного, злитися, нервувати, навіть мовчати. Головне, не виключати її повністю з сімейних розмов і дій. Долучай її до турботи про близьку людину, якщо це доречно, і наскільки вона готова. Саме твоя присутність і підтримка допомагає і дитині, і людині із наслідками поранень відчути, що родина важлива і тримається разом, попри усе.

Будь пору, це найважливіше.  

Залишити відповідь

© 2013 Гімназія. Всі права захищені.
Powered by