Ювіляри лютого
Нємцова Божена (Nemcova, Bozena — 04.02.1820, Відень — 21.01.1862, Прага) — чеська письменниця. Нємцова — видатний чеський прозаїк XIX ст., майстер “сільської” прози. Вона відобразила у своїх творах не лише побут, а й світогляд селян Чехії та Словаччини, її творчість пронизана духом патріотизму та народності. Казки Н., низка її оповідань і передусім повість “Бабуся” увійшли в золотий фонд чеської літератури.
Нємцова цікавилася українською культурою, зокрема народною прозою. У нарисі “Картини зі словацького життя ” (1859) Н. описала українські обряди — сватання та весілля. Елементи українського фольклору є у зб. “Словацькі казки та оповіді” (Ш51—58).
https://www.ukrlib.com.ua/bio-zl/printit.php?tid=8292
Анне-Катріне Вестлі (норв. Anne-Cath. Vestly 1920 – 2008 ) — норвезька дитяча письменниця. У період між 1953 та 2004 роками опублікувала цілу низку книжок для дитячої аудиторії, але насамперед відома як авторка книжкової серії «Восьмеро дітей», що розповідає про бабусю, яка доглядає за вісьмома дітьми та потрапляє з ними у всілякі пригоди.
Вестли називають Бабусею всіх норвезьких дітей, то з не меншою підставою її можна назвати і Мамою всіх норвезьких батьків. Понад півстоліття вона з воістину материнським терпінням учила норвезьких тат і мам бути хорошими батьками. Вчила їх спілкуватися зі своїми дітьми, розуміти їх, допомагати їм, а головне, вона змушувала батьків читати дітям вголос – адже її книги адресовані, насамперед, тим дітям, які ще не звикли читати самі, навіть якщо вони і вже навчилися складати з букв слова. І це дуже важливо, тому що читання дитині вголос, як ніщо інше, сприяє духовному зближенню дітей і батьків.
1905, 20 лютого – у селі Дермань на Рівненщині в заможній селянській родині Олексія Антоновича й Настасії Улянівни Самчуків народився один з найвизначніших українських письменників XX століття Улас Самчук. Зарубіжні дослідники називали його «українським Гомером», вказуючи, що він відкрив світові досі невідому Україну. Улас Самчук є автором шістнадцяти романів, серед яких трилогія «Волинь», «Гори говорять», «Марія», збірки оповідань «Месники», «Віднайдений рай», низки повістей, оповідань і статей. Він одним з перших розповів світові про трагедію Голодомору 1932-1933 років. У 80-х роках йшли розмови про висунення Уласа Самчука на Нобелівську премію за «Волинь», але, на жаль, до кінця справа не була доведена.
Турянський Осип Васильович – псевдо “Іван Думка”. Український письменник і літературний критик, поліглот, учитель середніх шкіл Галичини. Знаний передусім як автор найкращої української повісті про Першу світову війну, народився 22 лютого 1880 року в селі Оглядів на Радехівщині. Був найстарших серед 11 дітей.
Творча спадщина О. Турянського нечисленна, однак різностильова й різножанрова: це і філософсько-публіцистичний памфлет «Дума пралісу» (1922), своєрідне продовження традиції іронічної новели Леся Мартовича; і роман «Син землі» (1933), що в радянські часи був заборонений як «куркульський»; комедія «Раби»; нарис «Поет віри і боротьби». Проте вершинним здобутком став справді геніальний твір цього письменника «Поза межами болю», який приніс митцеві ще прижиттєве визнання.
Іван Липа – український письменник, культурний й громадський діяч, літературний критик, співзасновник таємного товариства «Братство Тарасівців» і лікар.
Народився Іван Львович 24 лютого 1865 року в Керчі. Походив з міщанської родини, по лінії матері – з полтавського козацького роду.
У його творчому доробку – казки, новели, поезії. Крім того, Іван Липа склав 13 притч і щоденно протягом 33 років писав «Казку буття». Аналізуючи літературну спадщину Івана Липи, Іван Половець пише: «Його відомі збірки «Оповіді про смерть, війну і любов», «Тринадцять притч» свідчать про обдарованість у літературній справі, якою він займався з п’ятнадцятирічного віку».
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.