Ранкове коло 18 березня

16 березня 2022 року російська тактична авіація скинула на Маріупольський драматичний театр дві 500-кілограмові бомби. В момент трагедії там ховались від обстрілів майже 1200 людей – жінки, діти, літні люди.

На супутникових знімках було зафіксовано надпис «ДЕТИ» – великими білими літерами з обох боків театру. Саме російською, щоб ті, хто дивився на це місце згори, розумів, що там цивільні, там діти. Однак це не вберегло, не зупинило того, хто холоднокровно віддав наказ, хто виконав його та скинув бомби.

До цього часу неможливо встановити точну чисельність загиблих під час авіаудару по будівлі Маріупольського драматичного театру. Маріупольська міська рада заявляла про щонайменше 300 загиблих, видання Associated Press, з посиланням на свідків події, стверджувало про близько 600 жертв серед цивільного населення. Серед загиблих були і евакуйовані із пологового будинку МТМО «Здоров’я матері і дитини» вагітні жінки та породіллі з немовлятами.

росія не залишила жодного шансу людям на життя у мирі та спокої, від неї неможливо ні сховатися, ні втекти, можливо лише боротися та Перемагати.

Можливо зруйнувати стіни, але неможливо зруйнувати пам’ять, можливо вбити людей, але неможливо їх зупинити у боротьбі за свободу.

Наше сьогоднішнє  ранкове коло стало нагадуванням про цю страшну трагедію, яку ми не маємо  права забути. Дякуємо восьмикласникам за підготовку інформаційного повідомлення. Учні процитували слова  Мстислава Чернова, режисера документального фільму “20 днів у  Маріуполі” на врученні премії “Оскар” у Лос-Анджелесі, 10 березня 2024 року: “Я вдячний. Але, напевно, я буду перший режисером на цій сцені, який би хотів не робити цей фільм. Я хотів би мати змогу обміняти це на те, щоб росія ніколи не нападала на Україну, ніколи не окуповувала наші міста; щоб росіяни не вбивали десятки тисяч моїх співгромадян України. Я б віддав це, аби вони звільнили всіх заручників, солдатів, які захищали нашу землю, цивільних, які в їхніх тюрмах. Але я не можу змінити історію, не можу змінити минуле, проти ми всі разом, ви і я, ми зараз серед найталановитіших людей світу. Ми можемо зробити так, щоб історію виправити, щоби правда перемогла. І щоби загиблі люди Маріуполя та ті, хто віддали своє життя, — щоби їх ніколи не забули. Тому що кіно формує спогади, спогади формують історію” . Із болем в серці ми переглянули кадри зруйнованого Маріуполя, бо вони нагадали, що і наше рідне місто, і наш заклад освіти, і наші рідні домівки зазнали руйнувань у цій страшній війні. Це дуже сумно та боляче.

Але ми впевнені, що Маріуполь та всі інші міста та селища України обов’язково відродяться!

Наближаймо цей день з вірою в ПЕРЕМОГУ!