Герої наших днів

Щороку у жовтні українці вшановують захисників України, які вже дев’ятий рік дають відсіч російській агресії. У воєнний час це безсумнівно найважливіше світське свято в році, адже тільки завдяки військовим, медикам і волонтерам Україна зберегла свою незалежність.

День захисника України 2023 відзначатиметься в нову дату – 1 жовтня. Повністю свято називається День захисників і захисниць України, адже жінки теж беруть участь у бойових діях.

До кожної домівки увійшла вiйнa, але нас це не зламало. Українці— нація незламних i непохитних людей. Ми не кожного дня згадуємо, що герої сучасності захисники та захиснигці України, живуть серед нас, але кожного дня відчуваємо результати їхньої важкої та надзвичайно важливої роботи — захист нашої країни. України!

З деякими із таких людей хочемо познайомити і вас.

ВІТАЛІЙ ОВЧАРЕНКО – випускник нашої гімназії. Саме про нього в  середині серпня на сторінці інтернет видання “Східний варіант” була опублікована стаття Інги Павлій

Можливо, хтось із вас знайомий з ним та його мамою. Віталій добре навчався, завжди мав свою точку зору впевнено та аргументовано її відстоював.

Після школи Віталій Овчаренко вступив до Донецького національного університету на спеціальність «Міжнародні відносини та зовнішня політика». Закінчив аспірантуру, успішно захистив кандидатську дисертацію. Водночас Віталій починає брати активну участь у громадських акціях та мітингах на підтримання проукраїнських та європейських ідей.

«Я займався питаннями свободи слова, інформував суспільство щодо питань євроатлантичної та європейської інтеграції, відвідував конференції. Виходили з однодумцями на акції проти російського вторгнення до Грузії, потім стосовно річниці Голодомору, стосовно закриття телеканалу TVI тощо. Брав участь у Євромайдані спочатку в Донецьку, а потім — у Києві. Бо, на мою думку, усе вирішувалося все ж у Києві. А потім почалася війна…», — пригадує Віталій події 2014 року.

Минулого року разом з іншими військовими угрупуваннями брав участь у контрнаступі спочатку в Харківській, а потім і в Донецькій області.

Віталій зайшов і до рідного Лиману — у перший день звільнення міста від росіян.

За свої досягнення на фронті Віталій був декілька разів нагороджений, зокрема, і Почесним нагрудним знаком «Сталевий хрест» від Головнокомандувача Збройних Сил України.

Слідкувати за новинами Віталія можна через його Телеграм-канал або Facebook.

Про військовий шлях героя – добровольця, нашого земляка ВІКТОРА Миколайовича ДИКОГО розповідає відеоролик «Щоденник добровольця Віктора Дикого», створений нашою ученицею Емілією Лободою і який ми вже опубліковували на нашому сайті.

Гадаю, буде доречною і ще одна історія життя героя.

Якщо спитати українців, кого вони асоціюють із сучасною вітчизняною авіацією, найчастіше будуть згадувати про “Привид Києва“. І хоча Привид – це історія не про одну людину, а загалом про пілотів 40-ої бригади тактичної авіації, але легенда про нього має єдиний візуальний образ. Той, що зображений на київському муралі: пілот у шоломі в кабіні літака.

Ця світлина була зроблена ще до повномасштабного російського вторгнення, і позував для неї льотчик із позивним “Джус”.

Його носій, 30-річний пілот Андрій Пільщиков (родом з Харківщини), загинув 25 серпня цього року на Житомирщині внаслідок зіткнення двох українських літаків. За кілька днів після того як стало відомо, що Нідерланди та Данія дали зелене світло на поставку F-16 в Україну, а українські льотчики відправились на навчання для подальшої роботи на цих винищувачах.

І в тому, що одного дня Україна отримає F-16, є велика заслуга Пільщикова. 

Українська правда опублікувала інтерв’ю з його мамою  Лілією Авер’яновою у якому вона розповіла про життя сина, як Андрій прийшов до мрії стати військовим льотчиком, як отримав свій позивний “Джус”, як складалася його військова кар’єра, а головне, як він відстоював зміни на краще в наших повітряних силах.

ЧИТАТИ статтю

У кожного з нас є свої житя. Ми вчимось, здобуваємо професію, працюемо, прагнемо та мріємо. Мабуть ніхто не мріяв покинути мирне життя i опинитись на вiйнi, але є серед нас люди, якi свідомо та вмотивовано роблять крок уперед, не зважаючи на небезпеку. Це сильні люди — люди, якi мають глибоке переконання щодо любовi до piдн0ї землі; це гідні люди, якi ведуть за собою.

Ми пишаємося, що у нашій країні, громаді і у нашому закладі освіти є багато справжніх патріотів, які не жалкуючи свого життя наближають ПЕРЕМОГУ!

Якщо у вас теж є життєві історії захисників і захисниць нашої громади чи закладу – поділіться з нами!