Не пробачаймо жодної дитячої сльозинки!

4 червня, Україна на державному рівні вшановує пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації.

Дата дня вшанування була вибрана не випадково, адже щорічно саме 4 червня відзначається Міжнародний день дітей – безневинних жертв агресії, заснований Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй.

Цей день є особливо важливим для дітей в Україні, враховуючи ситуацію у нашій державі.

Так, починаючи з 2014 року, з початку нападу Росії на Україну на території деяких регіонів, зокрема Донецької та Луганської областей, загинуло більш як 240 дітей, ще 56 зникли безвісти. При цьому, за даними різних джерел, травми і поранення отримали від 167 до понад 500 малолітніх громадян України.

Найбільшу кількість дітей війна забрала у місті Маріуполь – 92 дитини на другому місці цієї страшної статистики наша Лиманська громада – 13 дітей по інших громадах області – 43 дітей. 

Від ворожого обстрілу, ще на початку збройної агресії проти нашої держави загинула і наша учениця Дегтяренко Вєроніка а Акімов Андрій був поранений.

Ми щиро співчуваємо всім сім’ям що зазнали втрат і дуже сумуємо що обстріли та втрати, на жаль продовжуються.

Українці довели всьому світу, що вони сильні, непохитні, незламні люди, здатні захищати свою землю, свою державу і свої родини. Але смерть, каліцтво, зґвалтування, примусовий вивіз, фізичне і психологічне травмування найдорожчого в житті кожної родини – дітей,- це не вкладається в жодній нормальній психіці людини. Всі ці злочини над дітьми вчиняє російська федерація- країна варварів, режим якої визнаний Європарламентом ЄС як терористичний. Учні 9 класу Лиманської гімназіі, як і всі діти України, відчувають тугу і смуток за загиблими дітьми, їх серця відгукуються сумним і трагічним історіям, які відбуваються у багатьох родинах. На тематичній класній годині діти дізнались про трагічну долю родини відомого і талановитого дитячого лікаря отоларинголога з м.Краматорськ – Невари Джона Вікторовича, який під час війни тимчасово вивіз доньку і дружину на небезпечну територію, а сам дуже активно продовжував допомагати краматорчанам, лікував, займався волонтерською діяльністю. У Джона Вікторовича не витримало серце, він помер. А родина повернулася до Краматорську. Влучання російського снаряду вбило його доньку і покалічило дружину…
Також не можна було не згадати історію страшного російського злочину на вокзалі м.Краматорськ, де мама і одинадцятирічні діти-двійнята, хлопчик і дівчинка, чекали евакуаційного потягу. Прильот російської ракети позбавив дівчинку Яну двох ніжок, також постраждала їх мама. Тепер їх життя розділено на до і після. Хто дав рашистам це право? Чому наші діти гинуть і страждають? Поки що ці питання залишаються без відповіді. Але ми -люди, ми -українці, ми не втрачаємо людські якості за будь яких обставин. Ми завжди відчуваємо біль, несправедливість, співчуваємо горю, намагаємось допомогти.
І дитяче співчуття і щирі дитячі серця дійсно можуть зробити чудові речі! Наприклад, дівчинка Лілі із Америки, яка побачила новини про війну в Україні, як страждають українські діти, вона стала молитися за наших дітей і згодом попросила тата про допомогу українським дітям. Тато погодився і вже передав більше двадцяти укомплектованих сучасних швидких для порятунку українських дітей, які страждають від російської збройної агресії.

На жаль, війна триває, діти продовжують гинути і отримувати каліцтва. Тому в цю нову трагічну дату 4 червня ми долучаємось до акції Голуб-символ пам’яті про загиблих дітей, вбитих росією .

На вшанування пам’яті всіх загиблих невинних дітей всі класні керівники провели години спілкування і учні виготовили білих голубів. 

Учні які відвідують ОКП Лиман провели захід “Не згасне пам’яті свіча”. Зі скорботою вшанували загиблих та постраджалих дітей всієї України і особливо ученицю нашого НВК (на той момент 3 класу) Дегтяренко Вєронічку, яка загинула від отриманих травм внаслідок ворожого бомбардування у квітні 2022 року.

Цьогоріч Вєроніка закінчила б 4 -й клас… Однокласники дуже сумують за нею бо вона була дуже світлою дівчинкою…

Тільки но пролунав Останній дзвоник, пройшло Свято прощання з початковою школою у 4 класі. А є діти і в Україні, і в нашій Лиманській громаді, для яких вже ніколи не буде цих свят, і взагалі – не буде ніяких дитячих свят та розваг. Про це і говорили четвертокласники на виховній годині до ДНЯ ПАМ”ЯТІ ДІТЕЙ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ ВІД ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЇ. Про таких дітей учні дізналися із вражаючого соціального відео, яке справило на них важке враження. Але про це не можна мовчати! Є така дитина і у нашому класі, якій не судилося дожити до свого першого випускного… І багато чого не судилося… Діти з теплотою і великим сумом згадували цю світлу, добру, розумну, завжди усміхнену та відповідальну дівчинку. У серцях і пам’яті однокласників вона назавжди залишиться живою. Вічна і світла пам’ять Веронічці та усім загиблим дітям! Цей жах ТРЕБА ПРИПИНИТИ!

Тільки не дітям! Їм за що страждання?
Це янголи з прозорою душею.
Повстало перед світом запитання:
За що забрали долі у дітей?

Чому не може людство швидко, вчасно
Спинити зло, що йде дітей вбивати?
Бо має бути доля в них прекрасна,
Життя не у підвалах, а у хатах.

Дорослими вмить стали наші діти
За цю лютневу, змучену весну.
І як би ми не прагли захистити,
Їх очі вже побачили війну!

Нехай захоче кожен нас почути!
Світ мусить зупинити це злочинство!
І змити ці гріхи, і повернути
Дитяче веселкове те дитинство.

Світлана Фоменко, травень 2022 року