Ідем з дитинства до Тараса!

Таку назву мала урочиста загальногімназійна лінійка присвячена 204 річниці з дня народження Тараса Григоровича Шевченка, підготовлена і проведена учнями 11 класу. Пропонуємо Вам звернути увагу на оригінальний сценарій заходу:

Щороку в Україні рано-навесні
Природа оживає знову й знову,
Щоразу в перші березневі дні

Ми ділимося про Шевченка незабутнім словом.

Бо саме в цю пору наш геній народився,

Прийшов у світ, щоб жити у віках.
І хоч нелегкий шлях земний йому судився,
Який вогонь і сила у його палких віршах!
Його закличне полум’яне слово

Нас вчить, як маєм нині в світі жить,

Любить свій край, плекати рідну мову,

Не забувати їх і між чужими не зганьбить.
Пройдуть іще роки, минуть віки —
Було й буде в історії подій багато.
Та з року в рік читатимуть Шевченкові рядки –

Наші нащадки будуть генія для себе відкривати.

Минуло  204  роки  з дня народження славного сина України, але в багатьох  українських родинах можна побачити  прикрашений вишитим рушником портрет Кобзаря. Він  —  як   член сім’ї , як найдорожча людина.

У день народження Т.Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні, вшанувати великого Кобзаря. Вашій увазі рядки з поеми одинадцятикласника Василя Капшука «Слава Тарасова»

Минуло багато років з дня народження Т.Г. Шевченка – славного сина українського народу, але й сьогодні як живий говорить він із своїми  наступниками. Його слово  живе між нами, гнівне і ніжне, полум’яне і міцне. І на  оновленій землі, над ланами, широкими полями, вільними містами і селами як весняні води могутнього Дніпра лине вічно жива в народі  слава великого Кобзаря.

Я, маленька українка, десять років маю,

Про Тараса Шевченка  вже багато знаю.

Він дитя з-під стріхи, він в подертій свиті.

Він здобув нам славу, як ніхто на світі.

А та наша слава не вмре не загине

Наш Тарас Шевченко –  сонце України.

Уклін тобі, Тарасе  великий наш пророче,

Для тебе вірно б’ється те серденько дитяче

За тебе вічно б’ється, за твої заповіти,

Чого батьки не зможуть, те зроблять їхні діти.

А тепер кілька “не шкільних фактів” з його біографії.

Шевченко-нездара? Навіть якщо долею вам накреслено стати великим поетом, все одно знайдеться хтось, хто повідомить вам, що ви геть ні до чого незугарні. Ще будучи дитиною малий Шевченко втік в сусіднє село Тарасівку до дячка-маляра аби той навчив його малювати. «Він подивився уважно на мою ліву руку і відмовив мені навідріз. Він заявив мені, на мій великий жаль, що в мене немає здібностей ні до чого, ні навіть до шевства або бондарства” (з листа Шевченка до редактора “Народного чтения”).  Але Шевченко не здався і, бачте, має тепер пам’ятники по всьому світу. Готовий вам мотиватор.

Ви знаєте, що Шевченка викупили з кріпацтва в 1838 році за 2500 карбованців. Це були величезні гроші і їх, нібито, дала сама імператриця. Втім, це не зовсім так. Гроші мали назбирати в лотереї, що її проводила імператриця в своєму палаці на святвечір 24 грудня 1837 року за ініціативою друзів Шевченка. У лотереї розігрували різні кришталеві та порцелянові речі, привезені з Петербурських казенних заводів, а також портрет Василя Жуковського, поета та вихователя молодого царевича, роботи Карла Брюллова. Але врешті виявилось, що цариця, її донька та син разом сплатили за лотерейні квитки всього 1000 карбованців. Решту грошей, скоріше за все, довнесли друзі Шевченка – Брюллов, Жуковський та Вієльгорський.

Молодий Шевченко був тим ще франтом. Із легкістю витрачав гроші на красивий і модний одяг, любив білі парусинові костюми і якось з гонорару навіть купив собі єнотову шубу. Нелегка доля талановитого молодика робила його страшенно популярним в петербурзьких домах. Його друг по Петербурзькій Художній Академії Іван Сошенко, з яким Шевченко ділив квартиру, в своїх спогадах писав: “…Тарас мій частенько став роз’їжджати по вечорах. Він, як то кажуть, увійшов у моду; його приймали скрізь як диковинку. Він став гарно вдягатися, навіть з претензією на франтівство, словом, у нього вселився світський біс”. От вам і сумний кріпак.

Нам у класі здається, що портрет суворого Шевченка, що висить  над дошкою, ніби промовляє до нас: ”А ти говориш на перерві російською?!” І стає, як мінімум, страшно і трошки соромно за себе. Але, видається, Шевченко і сам писав російською мовою. Його найвідоміші російськомовні твори – віршована повість “Слепая” та прозова “Невеста”. У книзі “Спогади про Т.Шевченка” Андрій Козачковський, друг поета, пише, що російськомовні твори Шевченка “зразок неповторного, що не вдалося Основ’яненку, мистецтва передавати місцевою російською мовою побут України з цілковитим дотриманням зворотів рідної мови і народного характеру дійових осіб”. Але сам Шевченко вважав, що пишатися тут особливо нічим. “Переписав оце “Слепую” та й плачу над нею. Який мене чорт спіткав! За який гріх, що я оце сповідаюсь кацапам черствим кацапським словом”, – написав він у листі до Якова Кухаренка у 1842 році.

Український майстер Микола Сядристий створив найменшу у світі книжку «Кобзар», розміром трохи більше половини квадратного міліметра. Це майже у 19 разів менше від найменшої японської книги. Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком загостреного волоска. Зшито книгу павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника.. Площа її обкладинки – всього 0,6 квадратного міліметра, а читати – тільки під мікроскопом. Тобто, у маковому зернятку може вміститися три такі книжечки.

До днів Тараса Шевченка ми  дізналися, як вуличні художники та користувачі соцмереж бачать видатного українського поета. Перед вами — найкрасивіші мурали, рисове поле із зображенням Шевченка та популярні нині літературні меми (Переглянути презентацію)

Поезію Тараса Шевченка перекладено більш ніж ста мовами світу. Один із 300 кратерів Меркурія отримав ім’я Тараса Григоровича. 1384 пам’ятники Кобзареві встановлено на території від Бразилії до Китаю. Більшість — 1256, розташовані на території України, майже півтори сотні розмістились у 35 країнах. Нині в Україні 164 населені пункти названі на честь Тараса Шевченка.

Чи міг тоді хто передбачити, що ім’ям цього хлопчиська колись стануть називати деякі кораблі, друкувати його зображення на державних грошових купюрах, поштових марках, ставити йому розкішні пам’ятники і численні меморіальні таблички, випускати на його честь ювілейні монети і засновувати всілякі премії?

Зауважимо , що за своє коротке життя, а прожив він  47 років і один день, Шевченко сповна наситився стражданнями, серед яких були і результати власних помилок, але він не міг не жадати того, до чого прагнемо всі ми — життя і свобода, самореалізація і благополуччя, мир і повага, прості людські цінності. Його творчість це його душа, в ньому він був чесний і добрий, ярий і нескінченно багатий.

З Днем народження, Тарасе Григоровичу!

Добавить комментарий

© 2013 Гімназія. Всі права захищені.
Powered by