Щирі вітання!

Сонце…

Від нього заплакали стріхи.

Місяць…

Збирає по небу розсипані горіхи.

Ранок…

Прокидаються невтомні мурашки.

Повітря…

Наповнене голосом весняної пташки.

Співає вона комусь про надію

           Хтось чує в пісні нездійснену мрію,

  Для когось є початком нового.

  А хтось вчуває звіра страшного

Хто що почує – тому те й буде

                 І з темного диму можна сяйво здобути

                  Треба тільки побачити, серцем відчути

        В пісні пташиній молитву почути.

Слова…

Цілющі ліки, а не влучні кулі

Дерева…

Скоро прокинуться в зеленому абажурі.

Небо…

Вітер кружляє в хмар коливанні

Весна…

Пора надії, цвіту й кохання.

Алла Фоменко