Віють вітри — Маруся Чурай cтислий зміст твору

Аж дерева гнуться,
Ой як болить моє серце,
А сльзи не ллються.
 
Трачу літа в лютім горі
І кінця не бачу.
Тільки тоді і полегша, Як нишком поплачу.
 
Не поправлять сльози щастя,
Серцю легше буде,
Хто щасливим був часочок,
По смерті не забуде…
 
Єсть же люди, що і моїй
Завидують долі,
Чи щаслива та билинка,
Що росте на полі?
 
Що на полі, що на пісках,
Без роси, на сонці?
Тяжко жити без милого
І в своїй сторонці!
 
Де ти, милий, чорнобривий?
Де ти? Озовися!
Як я, бідна, тут горюю,
Прийди подивися.
 
Полетіла б я до тебе,
Та крилець не маю,
Щоб побачив, як без тебе
З горя висихаю.
 
До кого я пригорнуся,
І хто пригoлубить,
Коли тепер того нема,
Який мене любить?
© 2013 Гімназія. Всі права захищені.
Powered by