ЗА СИБІРОМ СОНЦЕ СХОДИТЬ

За Сибіром сонце сходить…
Хлопці, не зівайте:
Ви на мене, Кармалюка,
Всю надію майте!
Ви на мене, Кармалюка,
Всю надію майте!

Повернувся я з Сибіру,
Та не маю долі,
Хоч, здається, не в кайданах,
А все ж не на волі.
Хоч, здається, не в кайданах,
А все ж не на волі.

Маю жінку, маю діти,
Та я їх не бачу!
Як згадаю про їх долю —
Сам гірко заплачу!
Як згадаю про їх долю —
Сам гірко заплачу!

Куди піду, подивлюся —
Скрізь багач панує,
У розкошах превеликих
І днює, й ночує.
У розкошах превеликих
І днює, й ночує.

Убогому, нещасному —
Тяжкая робота,
А ще гіршая неправда —
Вічная скорбота!
А ще гіршая неправда —
Вічная скорбота!

Зібрав собі славних хлопців…
Що ж кому до того?
Засідаєм при дорозі
Ждать подорожнього.
Засідаєм при дорозі
Ждать подорожнього.

Чи хто іде, чи хто їде,
Так час нудно ждати,
Що не маю пристанища,
Ані свої хати.
Що не маю пристанища,
Ані свої хати.

Асесори, ісправники
За мною ганяють, —
Більше ж вони людей вбили,
Як я гріхів маю!
Більше ж вони людей вбили,
Як я гріхів маю!

Зовуть мене розбійником,
Що людей вбиваю, —
Я багатих убиваю,
Бідних награждаю.
Я багатих убиваю,
Бідних награждаю.

З багатого хоч я візьму,
Убогому даю;
А так гроші розділивши,
Гріха я не маю.
А так гроші розділивши,
Гріха я не маю.

© 2013 Гімназія. Всі права захищені.
Powered by