Методичні рекомендації по адаптації першокласників у школі

Методичні рекомендації по адаптації першокласників у школі

Вивчення процесу адаптації першокласників до навчання в шкільних умовах є одним з пріоритетних напрямків роботи психолога в школі. Необхідність дослідження адаптаційного процесу обумовлена ще й тим, що вступ до школи є переломним моментом у житті дитини. Він пов’язаний з новим типом стосунків з дорослими, ровесниками, а також новими формами діяльності.

Бути школярем – означає для дитини отримання не тільки нового статусу в цих стосунках, статусу приналежності до світу дорослих, а також визнання оточенням її дорослості. У першокласника з’являються як нові права, так і нові обов’язки. Процес адаптації тісно пов’язаний з тим, наскільки дитина здатна відповідати новим вимогам.

Період пристосування першокласника до шкільного навчання може супроводжуватися зростанням внутрішньої напруженості, підвищенням рівня тривожності та зниженням самооцінки.

Психологічне напруження є результатом реакції на зміну оточення. Не всі діти знають, чим відрізняється вчитель від вихователя, уроки від занять.Занепокоєння викликають також діти, які до вступу у школу не відвідували дитячі заклади. Часто такі діти не вміють налагоджувати стосунки з ровесниками та дорослими, які не входять до кола їх звичного спілкування.

Сприятливі умови допомагають через деякий час стабілізувати емоційне самопочуття, яке впливає на зменшення або зникнення внутрішньої напруженості та покращення продуктивності навчальної діяльності. Іноді трапляються випадки, коли процес звикання до школи сильно затягується або так і не відбувається впродовж усього першого навчального року. Ускладнення адаптації може негативно вплинути на особистісний розвиток дитини.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

1.Старання дитини обов’язково мають бути визнаними. Позитивна оцінка і добре, тепле ставлення необхідні дитині для хорошого самопочуття, для формування в неї такої важливої риси ,як впевненість у собі і своїх можливостях,

2.В режимі дня кожної дитини повинні бути постійні обов’язки, закріплені за нею на тривалий час. Дитина, яка вміє працювати вдома, легко долучається до навчання.

3.Розширювати й збагачувати навички спілкування з дорослими та однолітками, вчити враховувати оцінки й думки людей для формування власних поглядів.

4.Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її з такою, якою вона була вчора, чи, можливо, буде завтра.

5.Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може вважати, що конфлікти неминучі, і продовжувати провокувати їх.

6.Дозволяйте дитині виявляти самостійність, заохочуйте найменші її вияви.

7.Не критикуйте дитину при свідках.

8.Розвивайте світогляд дитини, сприяйте розширенню її інтересів.

9.Аргументуйте свої заборони та вимоги: діти чутливі до несправедливості, яка присутня в більшості вимог. Шукаючи аргументи, ви ще раз зможете обміркувати необхідність їх застосування.

10.Намагайтеся дивитися на світ очима дитини. Будьте щирими у спілкуванні з нею, цікавтеся її інтересами.

11.У спілкуванні з дитиною частіше використовуйте «Я-висловлювання».