Інформаційна розсилка від проєкту «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність».

Як повідомляє освітній портал «Освіторія», від 14 березня деякі регіони відновлять/ли навчальний процес у дистанційному форматі. Вчителі/-ки почнуть свою роботу в умовах, досвіду роботи в яких вони не мали до сьогодні.

Як працювати у стані війни? Як повернути дітей до навчання? Як відволікти їх від сьогодення? Як говорити про війну і чи говорити взагалі? Ми проаналізували основні рекомендації від дитячої сімейної психологині Світлани Ройз, які вона надала батькам, чиї діти перебувають в укриттях або чиї батьки зараз стоять на захисті України. 👇

📌 Терпіння – це, мабуть, найголовніша порада цього часу. Ви можете зіштовхнутися з проблемами концентрації уваги ваших учнів, дорослішанням, але й одночасним регресом в емоційних реакціях, іграх, поведінці, мові. Крім того, деякі з них можуть стати занадто «прилипливими», а інші – навпаки, колючими та агресивними. Наберіться терпіння і дякуйте, хваліть за будь-яку дію, що вдалася.

📌 Дозвіл на почуття, особливо на тривогу, злість. Кажіть, що злість – це нормально, це одна з емоцій, яку ми можемо відчувати. Проте агресія – це шкода і собі, і оточуючим. Запропонуйте їм вилити свою агресію у крик або у биття подушки. Якщо маєте таку змогу, то запропонуйте позайматися з пластиліном, помалювати.

📌 Пролийте світло на жорстокість. Обговоріть з учнями їхні страхи та почуття. Дайте ім’я страху, а якщо є можливість — намалюйте його. Візуалізація страху — один із найефективніших методів боротьби з ним.

📌 Зупиніть відчуття безпорадності. За можливості залучайте учнів/-ць до різних ініціатив та допомоги іншим. Долучайте їх до кіберініціатив. Деякі з них навіть розроблені у формі гри. Навіть зйомка відео в ТіkТоk — вже великий внесок. Або пост у соцмережах. Дія завжди ефективніша в боротьбі з тривожністю за бездіяльність, а будь-яку дію завжди можна зробити елементом уроку.

📌 Давайте відповіді на запитання, які ставить учень/-ниця. Відповіді мають бути чіткими та короткими. Учень/-ця може запитувати про одне й те саме, заходячи з різних боків. Особливо це стосуватиметься безпеки та війни загалом. Не втомлюйтесь відповідати, допоки він/вона не полишать самі цю тему.

📌 Не соромитися чогось не знати. Якщо з молодшими учнями достатньо поділитися своїми думками стосовно питань, які вони задають, то з підлітками ситуація може бути складнішою. Їхні запитання можуть завести вас у глухий кут. Не соромтеся сказати прямо, що не знаєте відповіді на запитання, спробуйте разом почитати офіційні джерела та знайти відповідь. Подискутуйте з учнями/-ми, вислухайте їхні міркування на підняту тему.

📌 Збудуйте машину часу. Запропонуйте своїм учням/-цям збудувати чи уявити машину часу, яка здатна перенести вас у різні історичні епохи. Щойно опинитеся там, проаналізуйте разом з учнями/-ми, з якими труднощами стикалися люди під час війни. Спробуйте порівняти ваше становище зі становищем та умовами, в яких жили люди в ті часи.

📌 Розповідайте дітям про героїв сучасності. ЗСУ, волонтери, звичайні люди, які роблять неможливе — розповідайте ці історії. Надихати можна й історією українського народу. Шукайте героїв та героїнь як у фольклорі, так і в сучасних реаліях. Натхненних прикладів боротьби українців сьогодні чимало.

Однією з порад психологів щодо повернення себе до звичного, нормального стану – є дотримання рутинних звичок. Ходити на роботу, виконувати свої обов’язки, а для учнів/-ць навчатися – це, свого роду, також рутина. Як повернути її собі та учням/-цям? Згаданий вже вище освітній портал «Освіторія» радить:

👉 Прорахуйте всі етапи дистанційки. Знову. Ментальна карта дистанційного навчання, вибір платформи, графік прямих трансляцій, формат здавання роботи — усе це не просто елементи, а система, яка добре працює, якщо продумана наперед. Дізнайтеся, чи будуть у вашому класі учні/-ці з інших регіонів. Якщо так, то важливо приділити їм окрему увагу, познайомитися та познайомити дітей між собою.

👉 Не уникайте розмов про війну. Обговорюйте ситуацію, що склалася. Так ви зможете зменшити напругу та встановити довіру з учнями/-ми.

👉 Додайте безпрограшний елемент. Подумайте про моменти, які привертають увагу учнів/-ць до заняття та спрацьовують найбільш ефективно. Вправи, які вони виконують у режимі реального часу, усні відповіді, короткі відповіді в чаті — ось те, що найкраще працює в дистанційному навчанні.

👉 Забезпечте збалансованість онлайн-уроку. Не варто перевантажувати заняття ані інформацією, ані веселощами: усього має бути в міру. Експерти радять зробити акцент на вирішенні потреб учнів/-ць, на їхніх запитах.

👉 Домашні завдання. Тут дуже залежить від учителя/-ки та регіону. Доцільність та обсяг домашніх завдань визначайте індивідуально, зважаючи на психоемоційний стан учнів/-ць.