Дитяча бездоглядність – одна з найгостріших проблем сучасного суспільства

Бездоглядними, безпритульними називають дітей, які були покинутими батьками або самі залишили сім’ю чи дитячі заклади, в яких перебували і не мають певного місця проживання.
Явище дитячої бездоглядності і безпритульності є складним і неоднозначним, адже ці діти є жертвами не лише власних родин, але й байдужості оточуючих та суспільства.
Основними причинами виникнення такого явища, як дитяча бездоглядність та безпритульність, є :
-безробіття батьків,
-зростання цін на продукти першої необхідності,
-погіршення матеріального благополуччя значної частини населення,
– втрата “поняття” про сім’ю як про соціальний інститут,
– зниження відповідальності батьків за виховання дітей,
-збільшення незайнятих дітей та підлітків,
-недостатність роботи з організації дозвілля дітей за місцем проживання,
-загострення конфліктів між батьками та дітьми.
Зрозуміти специфіку сучасного феномена дитячої бездоглядності і безпритульності в Україні дозволить аналіз соціального портрета дітей, які більшість свого часу проводять на вулиці чи живуть там: віковий склад, особливості сімейного оточення, звичок та способу життя, міжособистісних стосунків тощо.
Бездоглядні та безпритульні діти в Україні – це переважно особи до 14 років. «Самостійно» діти йдуть з дому, починаючи з 6-7 років. Серед безпритульних дітей кількість хлопців більша, ніж дівчат.
З метою подолання основних причин дитячої бездоглядності необхідно ще на ранній стадії :
-виявляти сім’ї, які неспроможні виконувати виховні функції,
– вживати заходів для запобігання соціальному сирітству,
– створювати належні умови для всебічного розвитку та виховання дітей,
-поширювати форми сімейного виховання,
-влаштування дітей–сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування у дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї,
-забезпечити підготовку та перепідготовку батьків – вихователів та прийомних батьків, фахівців закладів соціального захисту дітей,
– збільшувати обсяги фінансування заходів щодо подолання дитячої безпритульності і бездоглядності, а вирішення таких проблем покладати не лише на відповідні служби, але й вирішувати суспільством в цілому.
Розпад шлюбу – причина безпритульності і бездоглядності.
Однією з основних причин дитячого лиха є розлучення, батьків. Коли розпадається сім’я, «квіти життя» опиняються в зоні ризику.
Народження дитини, її виховання – моменти надзвичайно важливі та відповідальні. Без батьківської аури дитина вже зовсім інша. Сутність його виховання – не в розмові про нього, а в організації особистого життя батьків. Майбутнє дитини закладається у нормальній, повноцінній сім’ї.
Вихід дитини із сім’ї трапляється зазвичай через педагогічну некомпетентність батьків. Найчастіше втечі з дому здійснюють підлітки в 10-13 років.
Основними побудниками до втечі є:
– приналежність до соціально неблагополучної сім’ї;
– сором за батьків (наприклад, алкоголіків, негідно себе ведуть з оточуючими людьми тощо);
– байдужість батьків до труднощів їхніх дітей у школі;
– конфлікти між однокласниками та вчителями.
Походи підлітків з дому можуть відбуватися під впливом друзів. У подібних випадках слід не тільки припиняти такий спосіб життя підлітка, але і зробити для нього привабливим перебування в родині, учнівському колективі, громадськості.
Підлітки можуть покинути рідне вогнище і через зайвий контроль та авторитарний стиль поведінки батьків. До цього додається тяга до подорожей. Часом втеча з дому здійснюють діти з підвищеною активністю поведінки. Це пов’язано з тим, що їх велика живість і невгамовність викликають негативні реакції з боку дорослих і часто ведуть до конфлікту.
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.